Громадська думка і реальність

Illustration

ГРОМАДСЬКА ДУМКА І РЕАЛЬНІСТЬ

Громадська думка виступає одним із головних інструментів демократії і навіть у авторитарних режимах відіграє значну роль. Якби диктатори могли повністю ігнорувати громадську думку, то не займалися би пропагандою.

Якщо у демократичному суспільстві громадська думка розкриває ставлення суспільства до реальності, то в умовах пропаганди і цензури сама реальність може виявитися сфабрикованою.

Диктатори, аби змінити ставлення суспільства до реальності, маніпулюють уявленнями про реальність.

При всій своїй значущості громадська думка не обов’язково є правильною, об’єктивною, обізнаною чи хоча б науковою. Суспільство більш аніж здатне помилятися. Переважна частина населення не може бути експертами у сферах економіки, політики, права, оподаткування, військової стратегії і так далі. У адекватному громадянському суспільстві задачею політиків та експертів є максимально наближати громадську думку до точного відображення реальності, залишаючи за суспільством свободу у формуванні свого до неї ставлення.

На жаль демократія ще не до кінця пристосувалася до новітніх інформаційних технологій та можливостей, які вони забезпечують. З одного боку, сучасна людина володіє більшим доступом до різноманітної інформації аніж будь-коли за нашої історії. Водночас, наше сприйняття дійсності стає усе більш опосередкованим. В таких умовах, у «боротьбі між телевізором та холодильником» умовний «телевізор» здобуває усе сильнішу перевагу. Простіше кажучи, інформаційна сфера починає домінувати над реальністю.

Це не означає, що можливості сучасної пропаганди безмежні, але вказує на те, як сильно змінився баланс необхідних зусиль.

Сучасні політики виявили небезпечну істину: маніпулювати громадською думкою простіше, аніж змінювати реальність.

Як наслідок, розрив між громадською думкою та реальністю постійно зростає. Представники інших політичних поглядів усе частіше видаються прибульцями із альтернативної реальності, що формували ставлення до цілковито відмінного від відомого нам набору фактів.

На жаль, зараз громадська думка як явище знаходиться у доволі дисфункційному стані. Це пов’язано із рядом викликів інформаційної доби:

1. Формування «інформаційних бульбашок» та «ехокамер». Спільноти, взаємодія між якими раніше лежала в основі громадянського суспільства тепер виявляються розділеними. Як казав Сократ: «Істина народжується у суперечці», але якраз здатність до цивілізованої дискусії атрофується найшвидше. У таких умовах громадська думка перестає бути громадською. Алгоритми сучасних соціальних мереж спрямовані на збільшення кількості переглядів, а не забезпечення людини збалансованою чи хоча б підтвердженою інформацією.


2. Можливість таргетованої пропаганди. Сучасна людина проводить в Інтернеті стільки часу, і залишає за собою такий виразний слід у мережі, що на основі цього сліду можливо створити її психологічний профіль. Зокрема, компанія «Кембрідж аналітика» на основі даних Фейсбуку розробила ряд типових психологічних профілів, для яких було створено персоналізовану політичну рекламу. Ця реклама застосовувалася у передвиборчій кампанії Дональда Трампа, та кампанії за вихід Британії із ЄС. Різні люди бачили різні аргументи в залежності від своїх політичних уподобань.

3. Падіння стандартів журналістики. В умовах постійної гонитви за новинами, журналісти мають усе менше можливостей перевіряти власні повідомлення. Ми уже звикли, що будь-яка новина обростає десятками версій та подальших спростувань цих версій.
Більше того, ми часто отримуємо інформацію із джерел, що і не намагаються відповідати необхідним стандартам. Наприклад, усе частіше політичну пропаганду поширюють у вигляді мемів. Ніхто ж не буде в подальшому спростовувати вкинутий мем, навіть якщо за ним ніколи не було ані крихти правди?

4. Полегшене заперечення реальності. Сам факт існування діпфейків, ботоферм та відверто фальшивих новин дає можливість відмахуватися від будь-яких незручних або неприємних новин та аргументів. Якщо реальність і нереальність складно розрізнити, факти втрачають перевагу перед вигадками.

Повноцінна і процвітаюча демократія потребує здорової громадської думки, що опирається на реальність.

Світова криза громадської думки і деградація суспільного дискурсу становлять критичну загрозу навіть для найбільш стабільних демократичних систем. Харизматичні авторитарні політики використовують специфіку сучасного інформаційного простору для формування культів особистості нового зразку. У США, традиційно одній із найстабільніших демократій світу, ця криза набирає особливо виразно проявляється у політичному культі Дональда Трампа. Його прихильники схильні вірити найбільш диким «теоріям змови» і водночас заперечувати найбільш очевидні і доведені факти.

На думку видатного соціолога Габріеля Тарда, громадськість та громадянська думка виникають із появою ЗМІ, формуванням спільної реальності. Відповідно, в умовах розриву між громадською думкою та реальністю, розпаду спільного уявлення суспільства про неї, ми повертаємося до стану натовпу.

Поки що вирішення цих проблем люди шукають самі, в особистій площині. Поступово розробляються правила і принципи інформаційної гігієни, з’являються ресурси на зразок Ground News, що пропонують додаткові дані про походження новин та порівняльні таблиці про висвітлення питань. Однак сподіватися, що більша частина громадськості володітиме високими навичками для роботи із інформацією, це як сподіватися, що більшість населення виявиться професійними економістами.

Необхідне повернення і домінування політично неангажованих ресурсів із максимально високими стандартами журналістики. Цього не відбувається не тому, що це – неможливо. Подібні ресурси і зараз існують, чого їм не вистачає так це масового охоплення. Цього не відбувається тому, що політикам вигідно послаблювати свою залежність від реальності і від нас.

ІНШІ ДОПИСИ
Illustration

залиште свій відгук

Дякую за ваш відгук!

Вашу думку тут цінують!

Can't send form.

Please try again later.

Illustration