Ізраїль та віктімблеймінг

Illustration

ІЗРАЇЛЬ ТА ВІКТІМБЛЕЙМІНГ

Під час Другої світової війни були люди, що шукали миру із Гітлером, сподівалися знайти «хороших німців» у нацистській Німеччині та звинувачували союзників у мирних жертвах серед жителів Дрездена. Якось вилітало у них із голови, що ніхто і не подумав би бомбити Дрезден, так само як «вісім років бомбити Донбас», якби не агресори. Ми забули цих людей, забули їхню версію «пацифізму» та інші нісенітниці, бо в історії залишився чіткий висновок щодо тієї війни. Ми знаємо хто був злом, а хто – добром. Так, добро теж призводило до жертв серед цивільного населення, зокрема Німеччини, але у мене язик не повернеться назвати це населення «мирним». Але досі існують «пацифісти», які бачать шлях до миру в обмежені самозахисту, а не боротьбі із агресорами. ​Так само мій язик не повернеться назвати «мирним» цивільне населення сучасної Росії чи сектора Гази. В часи інтернету, я радше повірю у стару шарманку про «обманутих німців», аніж у нову про «обманутих росіян». Вони бачать і знають, що робить їхня армія, бачать і підтримують. Хто вважає, що ХАМАС не репрезентує сектор Газа, подивіться із якою радістю зустрічали цих терористів на вулицях цього міста. Подивіться, як палестинці зустрічали заручників. Зверніть увагу, що цивільні палестинці переховували у себе заручників. І не кажіть потім, що «Газа окремо, ХАМАС окремо».​Не минуло і тижня від найкривавішого дня в історії Ізраїлю, як піднялися голоси, готові відбілювати палестинців і звинувачувати євреїв у жертвах серед «мирного» населення. Ці голоси звинувачують євреїв у тому, що вони не домовилися із Палестиною про мир. От тільки Палестині уже пропонували створити окрему державу п’ять разів! Вперше Британці запропонували поділ у 1936р. (80% території арабам, 20% євреям), 1947р. палестинці відкинули пропозицію ООН, три ізраїльські пропозиції відкинули 1967р., 2000р. та 2008р.Чому Палестина відмовилася? Бо це означало погодитися на кордон з Ізраїлем та визнати його існування. Тобто Ізраїль погоджується на існування Палестини, але Палестина не погоджується на існування Ізраїлю. Для мене усе це звучить, як звинувачення українців у нездатності «мирно домовитися» із Росією. Росія не хоче, аби Україна існувала, Палестина не хоче, аби існував Ізраїль. Як із ними миритися? Припиняти своє існування? За ХАМАС-ом стоїть Іран, як за ДНР стоїть Росія. Але переговори пропонують вести із терористами, які ще й нічого самі не вирішують.​Так, у Палестині є жертви серед цивільного населення. ХАМАС обстрілює Ізраїль ракетами із установок розташованих в тому числі у лікарнях та школах. Як росіяни в ДНР та ЛНР. Так, відповіді прилітають по лікарнях та школах, але немає честі в людини, що звинуватить у цьому Ізраїль. Для євреїв, жертви серед цивільного населення – трагічний побічний ефект, якого вони намагаються уникнути. Для ХАМАС-у, такі жертви – мета.  І в цьому – головна різниця. Це саме та лінія, по якій проходив кордон між добром і злом у Другій світовій війні.Та знову з’явилися люди, серед них і велика кількість журналістів, що намагаються цей кордон розмити. Вони розмивають кордон зла уже не перший рік. Вони описують ситуацію як «неоднозначну», «складну», вони відмовляються чітко назвати сторону зла, вони намагаються не образити у своїх оцінках терористів. Вони, прикриваючись пацифізмом, закликають враховувати позицію палестинців, що обрали своїм керівництвом ХАМАС. Жертви серед мирних євреїв, вони виправдовують обмеженими технічними можливостями терористів. Вони бачать кожен удар по Газі, і хором мовчать про регулярні бомбардування Асадом та Путіним Ідліба. Дуже показово, як ті самі журналісти і організації почали скиглити про використання касетних боєприпасів лиш тоді, коли вони з’явилися в України. Тим часом, Росія застосовувала їх із першого дня війни і зі значно гіршими наслідками. Узагалі, сучасні «пацифісти» мають дивну схильність вимагати миру лише від демократій. ​І от, молоді люди вірять у цей райдужний мирний наратив. Їм здається, що в секторі Газа живуть такі самі люди як вони, тільки бідні. Ісламський фундаменталізм для них не гірший за недільну школу. Їм здається, що Ізраїль веде колоніальну політику, що стала основною причиною страждань палестинців. Це не ХАМАС, що витрачає кожну копійку на ракети, на їхню думку, винний у бідності жителів Гази.​Саме такі молоді люди, що повірили безчесним журналістам, котрі забули вказати де тероризм і зло, поїхали на Фестиваль миру. А потім, із сектора Гази прийшла реальність у зелених пов’язках. І почала стріляти. Молоді дівчата спостерігали як вбивають їхніх хлопців, а потім там же, прямо на танцмайданчику, перед трупами їхніх коханих, цих дівчат ґвалтували. Когось із них потім пристрелили, когось забрали у Газу, заручницями. Там, дівчата, що усім бажали миру, побачили обличчя тих палестинців, яких вони намагалися підтримати. Досить проявляти повагу та співчуття до терористів, досить прикидатися, що не все так однозначно. Найбільшою помилкою було намагатися прогнозувати ХАМАС та РФ з точки зору логіки та інтересів росіян чи палестинців. Зло – не раціональне, воно вмотивоване ненавистю, а не власними інтересами.Як наслідок, 24-го лютого, ми, українці, були так само здивовані, як ізраїльтяни 7-го жовтня. Пора називати зло – злом, і очікувати від нього зла. І пора погодитися із тим висновком, до якого через біль трагедії прийшли євреї: «Або має не бути ХАМАСУ, або має не бути Гази». А хто досі готовий в ефірах розповідати про пошуки миру із Гітлерами-Путінами-хамасами та іншими виродками… Хай наступного разу сам їде на фестиваль.

ІНШІ ДОПИСИ
Illustration

залиште свій відгук

Дякую за ваш відгук!

Вашу думку тут цінують!

Can't send form.

Please try again later.

Illustration