поняття ментальної культури

Illustration

поняття ментальної культури

Поширене поняття менталітету (або ментальності) нерідко викликає гострі суперечності, дехто навіть заперечує за таким поняттям право на існування, вважаючи, що його ужиток лиш спотворює сприйняття дійсності. Я дотримуюся тої позиції, що будь-яке поняття здатне спотворювати сприйняття, будучи ужитим бездумно, а то й відверто неправильно. Але маю також погодитися із тим, що існують поняття, які в процесі тривалого вжитку набувають шкідливого для розуміння значення. Наприклад, уживаючи поняття «норма», ми схильні змішувати у своєму розумі його можливі значення, зокрема «поширене» і «належне». Але ж поширене якраз далеко не завжди є належним, нерідко навіть одне може бути прямо протилежним іншому. Таким чином, невірний ужиток певних понять призводить до очевидних логічних вивихів.
Поняття менталітету, на жаль, до таких, невірно трактованих понять відноситься, тому я насамперед маю намір це поняття уточнити і очистити. У широкому розумінні менталітет – духовність певної етнічної спільноти, виражена у її архетипах та стереотипах. Простіше кажучи, менталітет – колективний спосіб мислення народу.
Проблема цього визначення полягає у неясності походження такого інтелектуального колективізму. Виникає спокуса приписати зародження стереотипів та архетипів етнічній належності. Висновок цей настільки ж поширений, наскільки суперечливий, що й викликає у багатьох мислителів відверте бажання відкинути поняття ментальності як таке. Але ж при тому, явище, яке ми намагаємося описати терміном «ментальність» безперечно існує. Більш того, механізми формування усіх тих елементів суспільного мислення, що становлять собою ментальність, нам відомі. Це – механізми культури та соціалізації. Суспільство виховує індивідів у рамках свого мислення, передає свої базові цінності та наративи, щодо світу і самих себе. Усі механізми, що формують ментальність є виключно зовнішніми, щодо індивіда, а ніяк не вродженими.
Тому я і бачу потребу у використанні поняття «ментальна культура», замість розмитого поняття ментальності. Аби донести свою думку, я хочу перш за все виключити можливі непорозуміння, щодо значення пропонованого терміну.

Відповідно до визначення Толкотта Парсонса, одного із творців сучасної теоретичної соціології, суспільство це – система відносин між людьми, основою якої є норми і цінності. Оскільки саме про них, я й маю намір вести мову в подальшому, то потребую визначення, на них зосередженого.

Ментальна культура – сукупність норм і цінностей, на базі яких побудоване конкретне суспільство.

Поняття менталітету найчастіше використовувалося у дискусіях саме про норми поведінки та цінності конкретних суспільств, але при цьому спотворюючи розуміння їх походження. Етимологічно менталітет походить від латинського mens – пов’язаний із душею, духом. Так, дане поняття передбачає ніби суспільні цінності є похідними від умовної «душі народу». Небезпечність такого підходу уже доведена історією. Зокрема поняття volksgeist так далеко мутувало від романтичного націоналізму Фрідріха Карла фон Мозера та Йогана Гердера, що було в подальшому активно використане нацистами і слугувало навіть виправданням для етнічних чисток, ніби «дух нації» може бути «забрудненим» контактами із іншими культурами. Це окрема тема, заглиблюватись у яку немає потреби, зауважу лише, що навіть найбільш збочені висновки можуть виглядати «логічними», якщо виводити їх із маячні.
В історичному контексті, подальша відраза численних мислителів, до розгляду суспільства через призму духу, стає зрозумілою. Як можна зрозуміти умовний «дух» чи «душу» нації, якщо поняття «духу» і «душі» є принципово невизначеними і мають сильне релігійне забарвлення? Неконкретність духовного підходу на практиці залишає широкий простір для маніпуляцій, в тому числі політичних, і обмежує використання наукового інструментарію. Такі метафізичні домішки не приносять жодної користі дискурсу, що розглядає цілком реальні соціальні явища. А явища ці більш ніж варті розгляду.

В той час, як існування умовної душі народу – доволі сумнівне, існування норм і цінностей – безперечне.

Жоден соціолог не заперечуватиме існування процесів соціалізації чи можливості інтеріоризації норм і цінностей у формуванні особистості. Жоден соціолог не буде заперечувати, що суспільство відіграє значну роль у цих процесах, і що у різних суспільствах вони мають значні відмінності. Як підсумок, ми безперечно можемо очікувати, що системи норм та цінностей людей, вихованих у різних суспільствах, матимуть чітко простежуванні тенденції.

З якоїсь точки зору, ментальна культура і ментальність розглядають те саме явище. Однак поняття «ментальна культура» розглядає узагальнене уявлення про способи мислення народу через реальні соціальні процеси, в той же час, поняття «менталітет», «ментальність» роблять відповідне узагальнення на уявній ненауковій базі нацистського міфу.

Поняття ментальної культури має на меті прив’язати об’єкт поняття ментальності, до культурної сфери походження.

Культура в цілому – ширше поняття. Відповідні норми і цінності, звісно, проявляють себе у загальній культурі, культура може виступати основним способом поширення цих норм і цінностей, але вони не ідентичні.
Наприклад, сучасна європейська культура є вкрай плюралістичною і підпадає під різноманіття глобальних впливів. Усі вони перемішуються і стають частиною загально європейської культури. Чи належить до цієї культури, допустимо, Достоєвський? За критерієм походження, його роботи відносяться до російської культури, але за критерієм присутності, він є також і частиною сучасного європейського культурного простору. Його знають, його читають, його роботи впливають на стиль інших європейських уже і за походженням письменників. Та це не означає, що він є складовою європейської ментальної культури. Для цього, він мав би сформувати якусь частину тих норм і цінностей, на які європейці опираються вибудовуючи свої суспільства. Не означає це також, що він є складовою російської ментальної культури (за тим самим критерієм), хоча, звісно, виступає її носієм.

Поняття культури у перу чергу асоціюється у нас із митцями, а поняття ментальної культури має на меті спрямовувати увагу у першу чергу на філософів, політиків та релігійних діячів.

Як казав Фрідріх Ніцше: «Довкола творців нових цінностей незримо обертається світ». Я не маю ілюзій, ніби першим звертаю увагу на проблему ментальності та роль цінностей і норм, що від них походять у формуванні суспільства. Я лиш хочу запропонувати більш вдалий термін на позначення явище, про яке і без мене точаться дискусії. На мою думку ці дискусії стануть більш виваженими і науковими, якщо позбавити їх нальоту нацистського спіритуалізму. Водночас, наукова спільнота схильна «виливати дитину разом із водою», відкидаючи дискусію про реально існуючі тенденції через сумнівне походження терміну, яким їх прийнято описувати.

А говорити на цю тему варто, адже її повне ігнорування призводить до хибних уявлень про можливості суспільств асимілювати представників іншої ментальної культури… Із відповідним подальшим креном праворуч на політичному спектрі, як реакцією на нові суспільні виклики.

Якщо наукова спільнота продовжуватиме переконувати свої суспільства у тому, що ментальності не існує, бо це – расистське поняття, реакцією буде помилкове утвердження їхніх суспільств у «правоті расизму».

Саме тому, я хочу окремо підкреслити, що поняття ментальної культури не прив’язане до етнічного походження. Воно описує тенденції особистісного розвитку, сформовані соціальним середовищем. Так, представником російської ментальної культури, умовного «русского міра», може бути і бурят і українець. Так само етнічні росіяни можуть бути носіями іншої ментальної культури та ідентичності.

Важливо однак зауважити, що поняття ментальної культури – макросоціологічне, на мікросоціологічному рівні поняття ідентичності часто буде кориснішим та доцільнішим, хоча й не тотожним. Взагалі, узагальнення характерні для рівня макросоціології не слід використовувати для висновків про конкретних індивідів. Люди – занадто складні, аби дії індивіда можна було спрогнозувати на базі статистики, або докази «анекдотичного» характеру можна було екстраполювати на суспільства в цілому. А от суспільства, при всій своїй складності, отримують елемент прогнозованості завдяки статистичній повторюваності. Закономірності значно більше впливають на повторюване, аніж випадковості, закономірності стоять за тенденціями.
Отож, поняття ментальної культури слід вживати лише для опису узагальнених суспільних явищ та прогнозованих тенденцій, а не використовувати у відношенні поведінки конкретних індивідів.

ІНШІ ДОПИСИ
Illustration

залиште свій відгук

Дякую за ваш відгук!

Вашу думку тут цінують!

Can't send form.

Please try again later.

Illustration