російський історичний суїцид

РОСІЙСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ СУЇЦИД

Допомогу США для України, яку трампісти блокували приблизно цілих пів року, нарешті було прийнято. Країни Євросоюзу намагалися компенсувати наслідки затримки з боку США, однак для цього потрібні не лише гроші, а й можливості військово-промислового комплексу.
В результаті Україна отримає допомогу і від Європи, і від США.
Останні надії Путіна не перемогу, чи точніше на хоч щось, що російська пропаганда змогла би перемогою назвати, стрімко тануть. Дефіцит артилерійських снарядів у ЗСУ створив для російської армії найбільш сприятливі умови для ведення боїв, про які Путін міг тільки мріяти в умовах війни на виснаження. І при тому саме російські війська виснажувалися швидше, здобуваючи заледве помітні на карті метри ціною непомірних втрат.
Наступ росіян виглядав настільки бездарним і байдужим до власних втрат, ніби вони очікували, що у нас швидше закінчяться набої, аніж у них м’ясо.
Тепер набої та снаряди не скінчяться. Однак це не означає, що скінчиться наступ росіян, і тим паче не означає, що скінчиться війна. Держави не завжди діють в інтересах власного населення, по-перше, тому, що інтереси народу та політичних еліт можуть розходитися, а по-друге, бо що і політики і звичайні громадяни можуть бути вмотивовані не добробутом, а ненавистю, бажанням перемоги або величі, чи навіть релігійними міркуваннями. У випадку із російською війною працюють обидві причини. Путінський режим давно не демонстрував адекватності у прийнятті рішень чи хоча б сприйнятті реальності, тож марно сподіватися, ніби він саме зараз почне.
Росія продовжить вбивати себе об стіну українського супротиву.
Закінчити війну переможно для Путіна неможливо, а прийняти поразку – неприйнятно. Кінець війни стане кінцем путінського режиму, і як наслідок – Путіна фізично. Кожен наступний день війни робить її закінчення гіршим для Росії, чим більше м’ясних штурмів здійснить російська армія, тим більшою буде лють демобілізованих військ та родичів померлих. Але саме цим і буде займатися російська армія, бо російським командувачам більше немає на чому будувати кар’єри.
Путін опинився у ситуації війни, яку не можна закінчувати, але неминуче неможливо буде продовжувати.
Російська економіка тримається на штучному диханні військових витрат, інфраструктура розвалюється, населення усе сильніше залізає у борги, потік інвестицій всихає, технологічне відставання поглиблюється, перспективи економічного розвитку зникають. Тим часом, головна проблема яку режим намагається вирішити – інфляція, і боряться із нею шляхом подальшого підвищення кредитної ставки. Ціни усе-одно не вдається утримати, хоча ставка уже задушила будь-яку економічну активність, ріст економіки обмежується виключно військовим виробництвом.
За бажання повернутися у радянське минуле Росія заплатила майбутнім.
Ми спостерігаємо державний суїцид, поступове сповзання Росії до стану failed state. Тепер, коли Україні забезпечена західна допомога, найбільш раціональним кроком для Росії було би благати про негайне перемир’я і забирати усі свої війська з усієї України. Але цього, звісно не станеться, принаймні не з волі Путіна. Навпаки, він наробить ще багато дурниць, спалюючи майбутнє своєї країни у вогнищі божевільних амбіцій.