свобода і відповідальність

свобода і відповідальність

Справжня демократія народжується не тоді, коли люди отримують свободи, права і вибори. Є багато історичних прикладів, як суспільства, що мали усі відповідні блага скачувалися у авторитаризм. У 90-ті роки Росія мала усі інструменти для формування демократичного режиму, але уже очевидно, чим це скінчилося. Справжня демократія народжується тоді, коли громадяни приймають на себе відповідальність за себе, за своє майбутнє, за свою країну… І за її минуле також.
Внутрішня, особиста відповідальність – не просто передумова, а джерело свободи. Втеча від однієї означає втечу від іншої.
Німецький соціальний психолог та філософ Еріх Фромм у своїй видатній роботі «Втеча від свободи», пояснює як і чому суспільства схиляються до фашизму. Авторитарний тип особистості, мотивований страхом, прагне усталеного зовнішнього порядку, прагне панувати над кимось, але водночас підкорятися, а не приймати власні рішення. Фромм описує авторитарну особистість у термінах садизму та мазохізму, при чому обидва явища він розглядає як збочення соціальної влади. Система панування може бути комфортнішою для авторитарної особистості, оскільки не вимагає, аби особистість була відповідальною. Якщо точніше, авторитаризм залишає єдину форму відповідальності – зовнішню.Зовнішня, суспільна відповідальність полягає у обов’язку людини зазнати негативних дій за порушення загальноприйнятих норм, правил чи законів. Така відповідальність покладається на людину суспільством, незалежно від того, чи приймає таку відповідальність сама людина. Навпаки, суди схильні посилювати покарання для злочинців, що не проявляють відповідного каяття. З цієї точки зору відповідальність можна розглядати як протилежність свободи, як форму обмеження, форму контролю суспільства над індивідом, а не індивіда над самим собою. Особисто людина в авторитарній системі може залишатися настільки безвідповідальною, наскільки захоче, покладаючись замість власного морального компасу на зовнішні правила. Такий стан не вимагає від людини вирішення складних моральних дилем, а правильність чи неправильність дії можна визначити дуже просто – співставивши її із готовим шаблоном правил. Внутрішня або особиста відповідальність передбачає свідоме відношення до людини до наслідків своїх дій, визнання за собою контролю над обставинами власного життя, поведінку, що відповідає совісті, навіть усупереч можливому суспільному осуду.
Зовнішню відповідальність покладають на людину, внутрішню – людина може прийняти тільки сама.
Фашистські режими завжди намагаються зруйнувати внутрішню відповідальність суспільства. Фашизм потребує безсовісних громадян, що не здатні, чи радше не схильні, самостійно відрізняти добро від зла. Фашизм пропонує «суспільство правил і порядку», у ньому немає моральних напівтонів, а контрастна різниця між «чорним» та «білим» проходить по ліній партії.
Фромм також поділяє саму свободу на негативну («свобода від») і позитивну («свобода для»). Люди, що тікають від відповідальності, сподіваються таким чином здобути негативну свободу, розірвати свої зв’язки взаємних обов’язків із державою, але в процесі втрачають позитивну свободу, можливість реалізації своїх прав та власної картини майбутнього. Схильність до патерналізму та колективізму породжуються особистою незрілістю, небажанням обтяжувати себе відповідальністю. Люди не завжди обирають те, що буде для них кращим, нерідко ми схильні обирати простіше, або й навіть більш зрозуміле. Демократичним країнам не слід забувати наскільки вибагливою є особиста свобода, не слід тішити себе ілюзіями, ніби люди обов’язково будуть боротися за свободу, а не проти неї. Сумна правда полягає у тому, що зло авторитаризму цілком здатне перемогти.
В умовах виборів, свободі потрібно перемагати щоразу, а програти достатньо лише раз.
Збереження свободи та громадянського суспільства потребує постійної профілактичної, по суті виховної роботи. Демократична держава має виховувати зі своєї молоді саме громадян, а не просто обивателів.
Україна поки що не має найнадійніших демократичних інститутів, за те, ми маємо суспільство максимально залучене у побудову власного майбутнього, захист сучасного та переосмислення минулого. Суспільство-волонтер є найбільшим гарантом політичних свобод. Для порівняння, США мають стабільні та надійні демократичні інститути, що поступово розмиваються, а то і виходять із ладу під впливом харизматичного культу Дональда Трампа, фанати якого очікують змін згори, диктаторською рукою. Зверніть увагу, що програма Трампа часто експлуатує небажання приймати на себе відповідальність. Його виборці не бажають нести відповідальність за стан справ у світі, у тому числі й в Україні, не бажають приймати відповідальність за біженців чи боротьбу із картелями, від яких вони тікають, не бажають відповідати навіть за ефективність власної держави, воліють зменшити свої у неї інвестиції через механізм податків. Разючий контраст із українцями, що приймають на себе відповідальність за захист усієї Європи та демократії як явища.
Путіну не обов’язково перемагати НАТО силою, аби знищити ненависну йому демократію. І він це знає. Поступове зростання позицій ультраправих в Європі, у тому числі через спровоковані самим же Путіним кризи – ось головна надія російського режиму. В умовах усе наростаючої політичної поляризації з’являються люди, готові відмовитися від власної свободи, аби лиш позбавити свободи ненависних інакших. Розраховувати, що маючи свободу вибору, суспільства обов’язково прийматимуть правильні рішення – наївно.
Свобода, що не стоїть на фундаменті особистої відповідальності – колос на глиняних ногах.
Путінській пропаганді вдалося повністю розмити цей фундамент у самій Росії, нав’язати мислення «кожен сам за себе», переконати громадян, що від них нічого не залежить, а «на горі знають краще». Путін уже знає, як досягати потрібного ефекту, і поступове ослаблення демократії у Європі та США – найсумніше цьому підтвердження. На жаль, демократії досі не усвідомлюють, що уже знаходяться у стані війни з авторитаризмом, не помічають як руйнуються підвалини їхнього процвітання. Сон Європи потривожили вибухи в Україні, але вона ще не прокинулася, ще не побачила, скільки пороху під неї заклала Москва, поки Європа спала…
Настав момент, коли Заходу потрібно повчитися демократії в українців. Пора уже прокинутися і взяти на себе відповідальність, у тому числі за перемогу України у війні. Ми ж бо, відповідальність за їхню безпеку та свободу на себе узяли.