Терпіння кавказу

терпіння кавказу

Після гучного теракту у Крокусі тенденцію продовжили криваві події у Махачкалі та Дербенті. У даному випадку якраз тенденція важливіша від самих терактів. Найгірше для Росії у нещодавніх терактах є якраз те, що вони були цілком передбачуваними. Мається на увазі не здатність «всесильних» російських спецслужб заздалегідь знати що і де відбудеться (подібної здатності вони аж ніяк не демонструють), а той факт, що кожен спостерігач із очима та мозком міг передбачити, що теракти обов’язково будуть. Тенденції є передбачуваними тому, що виражають загальні закономірності.
Російський Кавказ фактично знаходиться у стані окупації. І з точки зору політики путінського режиму, і з точки зору досвіду місцевих жителів. Важко не почуватися окупованим, коли до тебе ставляться як до окупованого. Це робить положення Кавказу у складі Росії штучним. Наскільки би стабільним це положення не було, опирається воно на силу.
А сили у Росії стає усе менше.
Російська система не передбачає ніяких запобіжників. Це Британська імперія була історичним майстром із вчасного «випускання пари», Росія ж навпаки – починає вирішувати соціальні проблеми уже після революції. Ця імперія має простий рецепт стабільності: залишити людям тільки силовий варіант боротьби за свої права, але виставити проти нього значно переважаючі сили. Простий рецепт, однак не значить ефективний.
Найбільш ідіотське, що могла зробити Росія в умовах наростаючої загрози ісламізму, це – масово і диспропорційно загнати представників національних меншин у армію, видати їм зброю, навчити нею користуватися, зняти усі психологічні блоки, які в цих людей ще лишалися, але при тому поставитися до них як до гарматного м’яса. Як ще зробити ситуацію гіршою, чесно, навіть і не придумав би. Залишилося тільки програти війну і повернути цих людей додому. Люди, які вже хочуть додому, можуть процес поразки навіть пришвидшити.
Окремою статтею ідіотизму проходять постійні звинувачення українських спецслужб у організації ісламських терактів. Як можна «купити» смертників, що діють без масок (а відповідно подальших планів на життя вони не будували) залишається питанням відкритим.
Загалом звісно, бавовна квітне в основному саме з української ініціативи, особливо на військових на нафтових об’єктах, але… Звинувачуючи українців ФСБ не посилить протидію ані бавовні, ані терактам.
Проблема Росії не тільки в тенденції до радикалізації та тероризму, а ще й у тому, що закономірності, які її сформували, лише посилюються.
Чи світить це Росії достатньо серйозними наслідками, аби вплинути на нашу війну? Поки що ні, у цьому не слід керуватися надіями. Не схоже також, що Путін готовий відтягувати ресурси на вирішення внутрішніх проблем. До нещодавньої перестрілки йому настільки байдуже, що з цього приводу не було навіть окремого офіційного звернення. Росія і справді може дозволити собі поки що не вирішувати цієї проблеми… Але саме тому є шанс, що проблема із часом стане критичною. І от тоді вирішувати її буде уже пізно.
Росія – максимально неприваблива імперія, яка не має чого запропонувати навіть росіянам, не те що національним меншинам. Коли будь-яку територію тримають виключно силою, то спротив поступово наростає. Така ситуація породжує силову спіраль, адже у відповідь на спротив посилюються репресії, а у відповідь на репресії – спротив. Зараз ця спіраль починає ламатися найгіршим для Росії чином, хватка імперії слабне. Це – довгий процес і дуже малопомітний. Більшість змін відбуватимуться непомітно і таємно, зовсім іноді прориваючись у новини кривавими інцидентами.
Момент революції важливо не пропустити, але російські спецслужби вирішили відвернутися.